Синдром самозванця: симптоми, причини та методи подолання

Синдром самозванця: симптоми, причини та методи подолання

від | Лют 13, 2019 | Схема-терапія

Синдром самозванця: симптоми, причини та методи подолання

Психологічна допомога при синдромі самозванця: практичні поради

Юлія Шершук

Що таке синдром самозванця?

Вагання, сумніви, тривожність, самознецінення, відчуття невідповідності та страх викриття некомпетентності — це типові внутрішні переживання людини, життям якої керує «синдром самозванця». Синдром може виявлятися у будь-якій сфері, для якої важливі досягнення (кар’єра, навчання, творчість, спорт, інші види змагань).

Останнім часом про синдром самозванця говорить все більше людей. Чому ця проблема стає актуальнішою? По-перше, ми потопаємо в інформаційному потоці й постійно порівнюємо себе з іншими. По-друге, культура «метушні» (hustle culture) — коли потрібно безупинно працювати й вдосконалюватись — створює шалений тиск, що збільшує тривожність. А ще є фактор конкуренції на ринку праці. Та й соцмережі підливають олії у вогонь, малюючи ідеальне життя, де всі щасливі 24/7. 

Синдром самозванця — це не просто невпевненість і сумніви у собі.

Це глибоке, часто ірраціональне переконання, що ваш успіх — результат випадковості, а не ваша заслуга. Люди з цим синдромом часто відчувають себе шахраями, навіть маючи докази протилежного. Як це виглядає?

Уявімо програмістку Ольгу. Вона працює у престижній IT-компанії, має купу успішно реалізованих проєктів. Але коли її хвалять, вона думає: «Вони не розуміють, що я не така розумна. Мені просто пощастило». Це класичний приклад синдрому самозванця.

Або інший варіант: коли ви дивитесь на свої дипломи чи резюме і не відчуваєте гордості. Здається, що є два різні «ви»: один — успішний спеціаліст, здобутки якого визнають колеги, і другий — той, хто не вірить у власні досягнення.

«Вся проблема зі світом у тому, що дурні й фанатики занадто впевнені у собі, а мудрі занадто сповнені сумнівів». — філософ Бертран Рассел.

Синдром самозванця: коли успіх не приносить радості

Варто визнати: синдром самозванця суттєво впливає на нашу поведінку. Він породжує пасивність, знижує ініціативність і сміливість, знижує самооцінку до мінімуму. Під впливом страху викриття та власних помилкових суджень людина стає нездатною на ризик, який є невід’ємною частиною інновацій та нових ідей. Навіть маючи значний творчий потенціал, особа може не реалізувати свої задуми через надмірні сумніви та вагання. Занадто багато енергії витрачається на внутрішні страхи, замість того, щоб спрямувати її на продуктивну діяльність. В результаті, світ може втратити щось по-справжньому цінне.

Поки ви сумніваєтесь, інші розвиваються у вашій ніші, реалізують ваші ідеї та займають ваше місце. Хочете змінити ситуацію? Для цього вам потрібно зіткнутися зі своїм «самозванцем», прийняти його і навчитися з ним співіснувати.

У статті поговоримо про: 

  • Що це взагалі таке — синдром самозванця, і як зрозуміти, чи є він у вас.
  • Ознаки, симптоми, типи та причини появи синдрому самозванця.
  • Як відрізнити цей синдром від ситуації, коли ви реально не дотягуєте (так, і таке буває).
  • Методи боротьби з синдромом самозванця.
  • І звісно, будуть практичні поради що з цим усім робити.

Як з’явилося поняття «синдром самозванця»

Уперше термін «синдром самозванця» з’явився в 1978 році в дослідженні Пауліни Кленсі й Сюзанни Аймс. Вони помітили, що багато успішних жінок вважали себе недостойними своїх досягнень і вважали, що їх переоцінюють. У 80-х психіатр Ірвін Ялом у своїй книзі «Групова психотерапія. Теорія і практика» писав: «Люди переконані, що вони не живуть, а лише вміло блефують». Психолог Гейл Меттьюс стверджує, що понад 70 % успішних людей у тій чи іншій ситуації стикалися із синдромом самозванця.

Психологи вважають синдром самозванця не психічним розладом, а специфічною реакцією на певні життєві обставини. Це явище характерне для сучасної епохи високих стандартів і постійної гонитви за успіхом. Різниця між тим, що ми знаємо, і тим, що вважаємо, ми повинні знати, викликає тривогу та сумніви в нашій компетенції. Часто ми переконуємо оточення у своїй професійності, але самі в неї не віримо. Такий розрив між самооцінкою й бажаною зовнішньою оцінкою посилює прояви синдром самозванця.

Синдром самозванця найчастіше зустрічається у розумних, освічених людей із широким світоглядом, які, однак, сумніваються в собі та бояться зайняти належне місце в суспільстві. Вони здатні глибоко аналізувати ситуації й критично оцінювати вимоги сучасності. Однак, порівнюючи себе з іншими, часто бачать, у чому поступаються. Такі порівняння призводять до знецінення себе, зростання тривоги та страху невдачі, що лише поглиблює проблему.

Соціальна мережа Blind провела опитування працівників IT-сфери з питанням: «Чи страждаєте ви від синдрому самозванця?». Ствердно відповіли 58 % респондентів. Зокрема, серед співробітників Amazon 64 % відчувають, що не заслуговують свого місця, у Facebook — 59 %, у Microsoft і Google — по 56 %. Незважаючи на їхні досягнення, багато з них бояться “викриття”. Ці цифри вражають, адже мова йде про одних із найкращих фахівців у галузі.

Як розрізнити «синдром самозванця» від справжнього самозванства?

А може, ви дійсно самозванець? Є люди, які реально називають себе спеціалістами без належних знань і досвіду. Це особливо поширено в популярних сферах, де люди прагнуть швидких результатів, поверхових знань і не витрачають час на глибоке професійне вдосконалення. Такі “фахівці” часто швидко сходять з дистанції.

Можливий і варіант, що людина  помилилась у виборі професії. Це вже питання чесності з собою, сміливості визнати помилку й готовності шукати ту сферу, де є бажання стати справжнім профі.

То як зрозуміти, чи ви справді самозванець, чи все ж таки у вас синдром самозванця? Непросте питання, особливо, коли ви починаєте щось нове, правда? Бо іноді звичайні сумніви в собі можуть здаватися синдромом самозванця. Але це зовсім різні речі. Справжня некомпетентність — це одне, а постійний страх, що вас “розкриють”, хоча ви хороший спеціаліст — зовсім інше.

Напади «самозванства» зазвичай виникають у момент, коли починаєте щось нове чи берете на себе важливу роль — хай то буде фотограф, керівник, мама, лектор чи підприємець. На початку, коли бракує впевненості, відчувати себе “самозванцем” здається природним, але цей синдром досить підступний. Іронія в тому, що синдром самозванця лише посилюється з кожним новим досягненням. Високі ставки, увага оточення і навіть заздрість колег лише підсилюють сумніви у власній спроможності.

Ознаки синдрому самозванця. Як розпізнати?

Найчастіше синдром самозванця може проявлятися як: уникнення похвали, страх помилки, уникнення ініціативи, уникнення або страх відповідальності та страх своєї цінності.

Розпізнати симптоми синдром самозванця може бути непросто, особливо якщо ви звикли до постійної самокритики. Ось основні ознаки, які допоможуть вам зрозуміти, чи стикаєтеся ви з цим феноменом:

  1. Ви постійно відчуваєте, що “не дотягуєте” до рівня ваших колег чи очікувань оточення, попри об’єктивні докази вашої компетентності.
  2. Коли вас хвалять чи відзначають ваші досягнення, ви відчуваєте дискомфорт і думаєте, що люди просто не бачать “справжнього вас”.
  3. Ви приписуєте свої успіхи удачі, збігу обставин або допомозі інших, але ніколи — власним здібностям та наполегливій праці.
  4. Ви постійно переживаєте, що розчаруєте людей, які в вас вірять, і що вони дізнаються про вашу “некомпетентність”.
  5. Ви зосереджуєтесь на найменших помилках і використовуєте їх як доказ вашої “неповноцінності”.
  6. Ви уникаєте нових можливостей через страх невдачі, навіть якщо об’єктивно готові до них.
  7. Ви встановлюєте для себе нереалістично високі стандарти та відчуваєте сильний стрес, якщо не можете їх досягти.

Якщо у вас є хоча б три з цих ознак, варто задуматись чи не керує синдром самозванця вашим життям.

Синдром самозванця може бути причиною труднощів на роботі, навчанні, у стосунках. Він не дозволяє рости, заробляти більше й насолоджуватися життям.

Синдром самозванця може проявлятися в різних сферах життя, і його прояви часто відрізняються залежно від ситуації. На роботі це може бути перепрацювання, постійні спроби довести свою цінність, страх брати на себе нові проєкти через побоювання невдачі або ж небажання делегувати завдання через переконання, що «ніхто не зробить це краще». В особистому житті можуть виникати труднощі з прийняттям компліментів, постійне порівняння себе з іншими та страх нових стосунків через відчуття «недостатності». У навчанні синдром проявляється через надмірну підготовку до іспитів, навіть якщо матеріал засвоєний, страх публічних виступів на семінарах і конференціях, або відмову від участі в конкурсах чи стипендіальних програмах.

Здебільшого про синдром самозванця не говорять вголос. На жаль, це ще й досі сприймається, як слабкість. Якщо не транслюються ознаки «успішного успіху» — людина часто визначається як невдаха й лузер. Тому зі своєю проблемою уявні «самозванці» найчастіше залишаються сам на сам. Найжахливіше в цій ситуації — внутрішнє напруження, у якому постійно живуть люди, які страждають від синдрому самозванця. Дослідження в Journal of Counseling Psychology показало зв’язок синдрому з невротизмом і низькою впевненістю в собі. Це створює цикл, де сумніви підсилюють страх невдачі й відчуття “самозванства”. 

Вплив синдрому самозванця

Вплив синдрому самозванця на особистість у деяких випадках може бути серйозним, і проявлятись, зокрема, через:

  • Хронічну тривожність: постійний страх “викриття” напружує нервову систему.
  • Емоційне вигорання: постійне намагання довести свою цінність сприяє виснаженню та втраті мотивації.
  • Недооцінку себе: погоджуєтеся на менш вигідну зарплату чи умови роботи.
  • Проблеми в команді: уникнення делегування та командної роботи через страх викриття.
  • Стрес: спроби відповідати завищеним стандартам виснажують фізично й емоційно.
  • Депресію: знецінення власних досягнень пригнічує життєву радість.
  • Низьку самооцінку: людина відчуває, що вона “недостатньо хороша”.
  • Прокрастинацію: страх невдачі спонукає відкладати важливі завдання.
  • Відмову від можливостей: страх невдачі може змусити відмовлятися від цікавих проєктів чи підвищень.
  • Надмірну підготовку: ви витрачаєте забагато часу на виконання завдань, знижуючи продуктивність.
  • Складнощі з прийняттям рішень: невпевненість може призводити до нерішучості й зволікань.

Синдром самозванця часто є проявом глибоко вкоріненої низької самооцінки й проявляється у надмірній тривожності. Тривожні працівники — мрія керівника. Чим більше тривожний співробітник, тим сумлінніше він виконує свої завдання. Перфекціоністи, які в школі відзначалися високими оцінками, будуть неодноразово перевіряти свою роботу й завершувати проєкти достроково. Однак, через постійну тривогу, вони схильні часто перепитувати, аби уникнути помилок. Такі люди зазвичай не готові до відповідальності або творчих ризиків, віддають перевагу роботі в зоні комфорту, де відчувають себе впевнено. Працедавець «самозванця», як правило, виграє від наявності такого співробітника.

Важливо розуміти, що наявність цих ознак не означає, що ви неефективні чи некомпетентні. Усвідомлення впливу синдрому самозванця на різні аспекти життя — важливий крок до його подолання.

Самозванці бувають різні

Валері Янг у книзі “The Secret Thoughts of Successful Women” описує кілька типів людей із синдромом самозванця. Наприклад, “Експерт” постійно відчуває себе недостатньо компетентним і ганяється за знаннями, що призводить до стресу. “Перфекціоніст” прагне ідеалу, через що втрачає час і часто емоційно вигоряє. “Супермен” працює надмірно, намагаючись заслужити схвалення. “Природний геній” вірить, що успіх повинен бути легким, що робить його вразливим до невдач. “Індивідуаліст” виконує всі завдання сам, уникаючи допомоги інших. Чіткого розподілу між видами «самозванців» немає. Людина цілком може відчувати занепокоєння одного типу сьогодні, а іншого — завтра. Хто ви у цьому списку?

Що важливо знати про

психологію синдрому самозванця?

Зовнішня оцінка запускає цикл самозванця

  • Наприклад, вам доручили підготувати звіт. Ваша тривога зростає і може запустити дві стратегії: надмірна підготовка або прокрастинація з подальшою спробою все доробити в останній момент. Після здачі звіту ви відчуєте коротке полегшення, але позитивну оцінку успіху не сприймете. Якщо ви перепрацювали, недоспавши ночі, то пояснюватимете успіх лише наполегливою працею, а не своїми здібностями. Якщо ж доробляли все в останню мить — то скажете, що просто пощастило. Це небезпечно, оскільки ігнорує баланс між хорошою роботою та розумними зусиллями.

Синдром самозванця може приховувати глибші страхи.

  • Наприклад, страх зіткнутися з критикою або негативом змушує уникати публічних виступів. У вас працюють дві паралельні думки: страх перед зневагою й переконання, що ви недостатньо компетентні — це і є самозванство. Така поведінка виконує захисну функцію, оскільки допомагає уникнути ситуацій, де можливі осуд і критика. Вам не вигідно прибирати «самозванця», бо доведеться взяти на себе більше відповідальності та визнати реальні страхи, з якими раніше не хотілося стикатися.

Чим більше знань, тим менше впевненості

  • Чим більше знань набуває людина, тим менше вона впевнена в собі через ефект Даннінга-Крюгера: початківці переоцінюють себе через недостатній досвід, а експерти, навпаки, бачать, скільки їм ще варто досягти, і недооцінюють свої вміння й досягнення. Суть у тому, що схильні до синдрому самозванця люди розцінюють свої досягнення через призму зроблених помилок. Фокус на кількості і якості невдач заважає оцінювати своє становище більш об’єктивно.

    Слід пам’ятати, що синдром самозванця, як і інші захисні психологічні механізми, не створюють надійної опори всередині людини, не дають можливості повною мірою реалізувати свій потенціал і не прибирають відчуття незадоволеності собою, а імовірніше поглиблюють його.

Причини синдрому самозванця:

Звідки? З дитинства

Синдром самозванця — це внутрішній глибоко особистий конфлікт інтересів, який пов’язаний зі сприйняттям власного успіху. Таке, здебільшого викривлене сприйняття себе, своїх досягнень і успіхів формується в дитинстві. Причини пов’язані не стільки з типом особистості або характером людини, скільки із ситуацією в родині. Зазвичай, була критика від батьків чи в школі, знецінення, приниження, надмірні вимоги, брак близьких довірливих стосунків, у яких можна отримати підтримку, підбадьорення і розуміння, що ідеальних людей не існує.  

Є дві крайності у вихованні, які ведуть до необ’єктивної оцінки себе і своїх результатів:

  • Дитину в дитинстві захвалили, бо батьки вважали її найрозумнішою, кращою, талановитішою. Щоби не розчаровувати батьків, людина все життя буде намагатися відповідати цим критеріям.
  • Інша крайність — діти, обділені увагою й любов’ю. Марно намагаючись домогтися визнання дорослих, вони постійно відчувають себе не у своїй тарілці й швидко розчаровуються у власних здібностях.

Якщо хочете зрозуміти, звідки виник ваш “самозванець”, подумайте над такими питаннями:

  1. Хто з важливих дорослих у моєму дитинстві оцінював мене та мої успіхи?
  2. Чи відповідала (в) я тим очікуванням, які мені ставили?
  3. Чи я справді хотіла (в) робити те, що вимагали? Якщо ні, то якою була винагорода за успіх? І яке було покарання за невдачу?

У будь-якому випадку змінити минуле ми не можемо. А от почати підтримувати себе, об’єктивно оцінювати власні здобутки й критично ставитися до того, що провокує невпевненість — можемо. Не забувайте, що «самозванство» це не захворювання, а лише помилка сприйняття. Тому, щоби контролювати свого самозванця іноді достатньо докладніше дізнатися про його механізми та використовувати деякі техніки аби не потрапляти в його пастки.

Насправді, ваш “самозванець” робить важливу роботу

Синдром самозванця, хоч і сприймається як негативне явище, має позитивні сторони. Люди з таким синдромом часто прагнуть покращити свої навички, що веде до високого професіоналізму.

Страх бути викритим мотивує ретельніше підходити до роботи, що сприяє чудовим результатам. Вони часто проявляють емпатію, що робить їх кращими лідерами. Відсутність надмірної самовпевненості стимулює до розвитку, а схильність до самоаналізу допомагає оцінювати ризики. 

Якщо подружитися із самозванцем, то отримаєте свободу для внутрішнього самовираження. З’явиться розуміння як трансформувати страх і сумніви в дію й результат. Адже, здорові сумніви штовхають до розвитку, а ось надмірна невпевненість каже: «Сиди на місці й нічого не робити!»

Синдром самозванця охороняє від можливих потрясінь і водночас мотивує, перевіряє на міцність і готовність зробити крок до мети. Така в нього специфіка: одночасно мотивувати й стримувати — і тільки ви вирішуєте, який шлях обрати.

Як побороти синдром самозванця.

Психологічна допомога 

Пам’ятайте, синдром самозванця — не що інше, як самообман і спотворене самосприйняття. Попросту кажучи, — це те, що ви думаєте про себе, про свою особистість, здібності й так далі. Ми всі схильні підтримувати цей образ під впливом своїх вражень,  уявлень та попереднього досвіду й у цілому орієнтуємося на те, що саме ми готові прийняти як правду про себе.

Тому досить ефективний шлях подолання синдромому самозванця — зміна мислення і самосприйняття.

Варто навчитися не уособлювати себе із синдромом самозванця, а використовувати його собі в плюс і діяти з розумінням себе. Як ви це будете робити — самостійно або за допомогою психолога — вирішувати вам. 

Юлія Шершук

Юлія Шершук

Психолог

“Різні напрямки психотерапії пропонують свої методи роботи з синдромом самозванця. Я працюю в методах КПТ та схема-терапії, це безпечні підходи з науково доведеною ефективністю.

Схема-терапія зосереджується на конфронтації з внутрішнім критиком та перфекціоністом, задоволенні базових потреб у відчутті компетентності та автономності, а також формуванні стійкого відчуття власної ідентичності та самодостатності. Такий підхід дозволяє повніше розкрити особистісний потенціал та отримувати задоволення від своєї діяльності.

Когнітивно-поведінкова терапія при синдромі самозванця, своєю чергою, концентрується на трансформації способу мислення, роботі з глибинними переконаннями про себе та розвитку навичок самоприйняття.

Обидва методи ефективні, але працюють на різних рівнях: схема-терапія більше зосереджена на емоційному досвіді та базових потребах, тоді як КПТ фокусується на когнітивних процесах та поведінкових патернах. Вибір підходу залежить від індивідуальних особливостей та потреб клієнта. Якщо вам потрібна консультація, напишіть мені в телеграм.

Декілька практичних рекомендацій

1. Визнайте проблему
Усвідомлення того, що ви маєте справу із синдромом самозванця, допомагає з ним боротися. Поділіться переживаннями з близькими — самоїдство лише посилює ситуацію.

2. Зміцнюйте внутрішню опору

Працюйте над негативними установками, підвищуйте впевненість і вчіться цінувати себе. Не бійтеся рухатися вперед, навіть якщо є сумніви. Ви — більше, ніж просто ваша робота чи роль у команді.

3. Відмовтесь від гонитви за “найкращим”

Ідеал недосяжний, і прагнення бути найкращою лише поглиблює проблеми. Не бійтеся помилятися — це частина процесу.

4. Зосередьтесь на навчанні та самовдосконаленні
Часто самозванець з’являється, коли є претензія на якесь унікальне знання й особливе положення. Якщо ставиться до себе і знань не як до чогось надзвичайного, а як до інструменту пізнання світу — напруга і страх бути викритим зникнуть.

5. Знайдіть свою велику ідею
Чому ви це робите? Як це змінить світ або ваше життя? Коли у вас є велика мета, боротися з синдромом самозванця стає легше.

6. Фокусуйтеся на процесі, а не на результаті
Концентрація на досвіді, а не лише на досягненнях, зменшує страх невдачі. Невдачі сьогодні — це досвід для майбутніх перемог.

7. Ведіть журнал самозванця
Записуйте ситуації, де з’являються сумніви: з ким ви, що відчуваєте, що відбувається. Це допоможе ідентифікувати “небезпечні” ситуації та підготуватись до них.

8. Будьте чесними із собою
Розробіть для себе критерії успіху й навчіться об’єктивно оцінювати свої досягнення. Це допоможе зменшити самознецінення.

9. Сформуйте коло підтримки
Оточуйте себе людьми, які вірять у вас. Спілкуйтеся з тими, хто також переживає синдром самозванця, обмінюйтеся досвідом.

10. Тренуйте об’єктивність
Аналізуйте свої сильні й слабкі сторони. Це допоможе уникнути фрустрації від завищених очікувань.

11. Перестаньте порівнювати себе з іншими
Порівнюйте себе лише з тим, ким ви були вчора, і цінуйте навіть найменші досягнення.

12. Відокремлюйте емоції від фактів
Почуття не завжди відображають реальність. Оцінюйте свої досягнення об’єктивно.

13. Скажіть “ні” перфекціонізму
Прийміть ідею, що “достатньо добре” часто краще, ніж “ідеально”. Перфекціонізм лише збільшує стрес і напругу.

14. Колекціонуйте свої досягнення
Ведіть файл з вашими успіхами та компліментами, і регулярно звертайтесь до нього.

15. Визнайте свої успіхи
Коли досягли мети, визнайте свої заслуги. Приймати похвалу — це важлива частина розвитку.

Від автора:

Мета статті — допомогти вам зрозуміти суть синдрому самозванця. Це важливо для того, щоб зменшити розгубленість і перетворити думки “зі мною щось не так” на “це проблема, з якою можна впоратися”. Справлятися із сумнівами, страхами та невпевненістю легше після глибокої роботи над самосприйняттям, і найефективніший спосіб — звернутися до кваліфікованого психолога.

Якщо ж ви надаєте перевагу самостійній роботі, то робочий зошит (воркбук) з техніками також гарний варіант. Звичайно, це не чарівні пігулки. Це практичні техніки, які допоможуть, якщо виконувати. Не очікуйте миттєвих результатів. Робота над синдромом самозванця — це процес. Але навіть перші кроки допоможуть вам зрушити з мертвої точки, а також зрозумієте, що вас обмежує і що з цим робити.

Більше про воркбук

Інші статті:

Про автора:

Мене звати Юлія Шершук. Я психолог, консультант у методі когнітивно-поведінкової терапії. Мій профіль: самооцінка, професійне та емоційне вигорання, кризи та життєві труднощі. Сподіваюсь, у статті ви знайшли відповіді на ваші питання, якщо ні — подивіться додатково інші матеріали.

Якщо вам самостійно не вдається справитись із проблемами й потрібна допомога чи підтримка психолога,  запишіться на консультацію, я можу вам допомогти.

Як скласти план на рік так, щоб його виконати

Як скласти план на рік так, щоб його виконати

від | Лют 4, 2019 | Схема-терапія

Як скласти план на рік так, щоб його виконати

Плануйте ефективно і без зайвого стресу

Юлія Шершук

План на рік. Варто чи Ні?

Кожен раз коли, ви отримуєте не той результат, який очікували, запитайте себе — «Я планувала успіх чи чекала удачу?» Пам’ятаєте — правильне планування дає половину успіху? А от, удача, на жаль, приходить рідко й не до всіх. Тому не варто на неї сподіватися, а просто почніть планувати своє життя й успіх обов’язково буде.

Щорічні плани, як правило, створюють наприкінці поточного року (листопад — грудень). Але, якщо з якоїсь причини, ви цей період пропустили, сміливо починайте планувати ваше життя прямо зараз. Наведену нижче інформацію легко адаптувати під власні особливості, адже мова не йде про жорстке планування.

Цей матеріал містить 2 блоки:

  • Інформаційний (де описані моменти, які варто врахувати для побудови й успішної реалізації плану).
  • Практичний — приклад плану на рік.

Перейдімо до справи.

Плануйте й живіть своє життя

План допомагає:

  • структурувати дії;
  • направити енергію на важливі справи, не розпорошуватися на дрібниці;
  • бачити як окремі сфери, так і цілісну картину життя;
  • дає відчуття контролю над своїм життям;
  • дає можливість бути більш продуктивною й успішною.

Це свого роду маяк, який допомагає жити своїм життям, до того ж стимулює діяти.

Створення плану на рік трудомістка робота, яка вимагає розумового напруження, мозкового штурму і значного емоційного включення. Цей процес розставляє все на місця, адже доводиться думати й про глобальне, і про буденне: від «Хто я й чого хочу?» до «Що я буду робити конкретно в цей тиждень, у цей день, аби досягти бажаного?»

 

Рекомендації:

  1. складайте план у гарному настрої;
  2. краще це робити на самоті;
  3. записуйте думки на папір;
  4. візуалізація і креатив будуть додатковими помічниками.

Алгоритм складання плану:

  1. Аналіз минулого року.
  2. Визначення пріоритетних напрямів на наступний рік.
  3. Постановка конкретних цілей та термінів.
  4. Фіксація плану.
Давайте кожен із цих пунктів розберемо детально.

1. Аналіз минулого року

За відправну точку візьміть ваш нинішній стан і результати. У цьому допоможуть питання (відповідайте чесно і швидко, без довгих роздумів).

  1. Як загалом пройшов рік?
  2. Що зроблено минулого року?
  3. Що принесло радість?
  4. Що розчарувало?
  5. Які цілі залишилися нереалізованими?
  6. Що було зроблено добре, а що погано?
  7. У який момент ви відчували себе щасливою?
  8. Чому ви не досягли того, чого заслуговуєте?
  9. Що ви повинні змінити, покращити?

Відповіді на ці питання допомагають розібратися в собі й зробити не просто висновки, а підвести риску під минулим.

Радимо пройти психологічний детокс із 50 питань, які варто задати собі в кінці року. Для чого? Для ясності, гордості та подальшого розвитку. Докладніше читайте тут. 

Корисно проаналізувати минулий рік у розрізі сфер життя. Умовно їх виділяють 8 (це індивідуально, можна додати або прибрати сферу відповідно до вашого бачення):

  1. робота (кар’єра)
  2. сім’я (діти, чоловік)
  3. суспільство (ваша роль у суспільстві, ставлення до людей)
  4. здоров’я (спорт, відпочинок)
  5. хобі (таланти)
  6. навчання (розвиток сильних сторін)
  7. духовність
  8. дохід, добробут

Подумайте:

  • Що у вас вийшло, а що не склалося в кожній зі сфер?
  • Де був ваш фокус уваги?
  • Які сфери життя виявилися позбавленими уваги й чому?
  • Чи влаштовує вас такий стан і чому?

   Можливі причини невдач:

  1. Нечіткі плани й не конкретні цілі.
  2. Встановлена занадто висока планка, що перевищує ваші можливості.
  3. Не вистачило рішучості, завзятості, мотивації, брак енергії.
  4. Наміри не були підкріплені діями.

Будьте чесні із собою. Якщо цього не зробити, то повторюючи ці ж самі помилки, будете здивовано запитувати: «Чому ж мені не щастить?». Обов’язково подякуйте минулому року й порадійте всім успіхам (навіть найменшим). Зробіть висновки негативного досвіду й рухайтеся далі.

    2. Пріоритетні напрями

    На цьому етапі варто задуматися про життєві цінності. Нижче наведено орієнтовний список життєвих цінностей. Складіть свій список. Розставте пріоритети. Що ви ставите на перше місце? На друге?

    1. Сім’я
    2. Діти
    3. Здоров’я
    4. Дохід (бізнес)
    5. Кар’єра
    6. Друзі
    7. Реалізація талантів і сильних сторін
    8. Особистісний ріст

    Ті цінності, які отримали 1,2 і 3 місце — найактуальніші для вас на даному етапі та вимагають особливої уваги. Зауважте, цінності можуть змінюватися, так що не дивуйтеся, якщо в наступному році список ваших цінностей оновиться.

    Під час визначення ваших цінностей переконайтеся, що це саме те, що ви цінуєте всією душею, що це відповідає вашим інтересам і вподобанням. Пам’ятайте про небезпечну пастку — вплив соціуму (друзі, суспільство, мода, реклама). Ваші життєві цінності повинні бути істинно вашими. Давайте, наприклад, розглянемо здоров’я. Усі знають, що здоров’я — це безумовна цінність кожної людини. На жаль, часто бізнес, сім’я або успіх ставлять на перше місце, здоров’я — на останнє. Але якщо, ви не здорові, то у вас немає потрібних сил (енергії), щоби втілити задумане.

    Враховуйте, що не можна бути максимально сфокусованим на всіх сферах одночасно. Поділіть вашу енергію пропорційно пріоритетам. Вибирайте найбільш важливе для вас на даному етапі життя. Подумайте від чого можна відмовитися, чим можна пожертвувати або відкласти на потім? Розставляйте правильні акценти.

    Якщо пріоритети визначені переходьте до етапу складання цілей і шляхів реалізації.

     

    3. Постановка цілей

     

    Перед тим, як приступити до детального планування, сформулюйте основну мету або тему року (місяця). Наприклад, це може бути риса характеру, яке ви хочете в собі розвивати, наприклад, «Рішучість». Або, ви можете свій наступний рік присвятити розвитку своєї справи й назвати рік «Бізнес». Таким чином, ви додатково фіксуєте увагу на те, що для вас важливо.

    На основі життєвих цінностей складіть глобальні цілі на рік. Глобальні цілі розбийте на менші. Внесіть їх у щомісячні, щотижневі, щоденні плани у вигляді завдань.

    Логіка проста — у вас повинен бути образ того, чого ви хочете досягти через рік і розуміння як це зробити. Ви повинні уявляти та відпрацьовувати в голові кожен крок, який веде до досягнення планів. Фіксуючи ці думки мозок розуміє, що досягнення не таке вже і складне як здавалося зі спочатку. Глобальні цілі поступово перетворюються в конкретні маленькі кроки. Це мотивує й дає енергію на втілення всього, що ви задумали. 

     

    Наприклад: цінність Сім’я, глобальною метою на рік може бути — досягти або підтримувати гармонійні взаємини в сім’ї.
    Під цим розуміємо (уявляємо образ), що через рік у сім’ї будуть гармонійні відносини — діти не будуть лаятися, а відносини з чоловіком стануть теплішими й довірливими.
    Що для цього треба зробити? Які стоять завдання?
    1. відвідати психолога;
    2. прочитати спеціальну книгу;
    3. приділити більше уваги дітям (спільні вихідні, поїздки за місто та ін.);
    4. проводити більше часу з чоловіком без дітей.
    Далі слід ці завдання записати в плани місяців, тижнів і днів.

    Щоби цілі перетворилися в позитивні результати перевірте їх на відповідність критеріям:

     

    1. Конкретність і вимірюваність. «Збільшити дохід» — це абстрактна мета. А «Збільшити дохід від онлайн бізнесу на 20 % до 1 червня» — точна і можна виміряти.

    2. Обмеженість у часі: потрібно зробити проект до 10 березня, а не коли-небудь у березні.

    3. Досяжність: реально зробити цей проект за місяць?

    4. Релевантність (доцільність): чи потрібно готуватися до марафону, якщо треба лікувати серце?

    Для досягнення цілей потрібно правильно визначити завдання, щоб уникнути зайвих дій. Перед тим, як щось робити, запитайте себе:

    1. Хто може мені допомогти?
    2. Які ресурси мені потрібні?
    3. Скільки часу це займе?
    4. Якими навичками та знаннями необхідно опанувати?
    5. Які дії необхідно зробити?
    6. Де я можу отримати необхідні ресурси, знання і зв’язки?

    4. Зафіксуйте план

    Перший крок до початку виконання плану — це фіксація плану. Використовуйте для цього те, що вам зручніше — додатки-планувальники для смартфонів, google-календар, паперовий записник. Можете комбінувати — наприклад, зробити колесо життєвого балансу на папері, а плани й завдання скласти в електронному варіанті (Excel, Evernote, Trello). Детально про ці електронні помічники можна почити в інтернеті.

    Суть цього етапу в розподілі підзадач у часі, складанні списків завдань на місяць, тиждень і день. Звичайно, ви не зможете розпланувати весь рік по годинах, але намітити загальний план і періодично повертатися до нього для уточнень — завдання посильне.

    Зафіксований план дає можливість враховувати й контролювати досягнуті успіхи. Обов’язково записуйте всі свої проміжні успіхи — скинуті кілограми, подолані кілометри, зароблені гроші або прочитана книга — це все важливо. «Галочка» за виконання наміченого стимулює продовжувати в тому ж дусі та і просто піднімає настрій. Не забувайте про нагороду для себе за досягнення.

    Зафіксований план, не означає, що від нього не можна відхилитися. Не бійтеся визнати, що поставили зависоку планку й не маєте ресурсів, щоб її досягти. Сміливо корегуйте й рухайтеся далі!

    Приклад особистого плану на рік

    До моменту фіксації плану вас уже має бути розуміння вашої поточної ситуації (аналіз ваших результатів за минулий рік) та визначено пріоритети на рік. Щоби було простіше — візуалізуйте інформацію. Це зручно зробити з допомогою колеса життєвого балансу. Напевно, ви знайомі з цим інструментом. Але про всяк випадок нагадаємо:

                              Колесо життєвого балансу

    1. На аркуші паперу намалюйте коло (колесо) і розділіть його на рівномірні сектори (як піцу). Секторів має бути стільки, скільки ваших пріоритетних сфер. Підпишіть їх. Оптимальне число секторів — 8 (мін.-6, мак.-10)
    2. Тепер вам необхідно кожен сектор оцінити за 10-бальною шкалою — наскільки ви задоволені цією сферою свого життя. Де «1» (вісь колеса) — зовсім не задоволена, «10» (обід колеса) — повністю задоволена. 
    Це і є наочна картина вашого життя на даний момент. Сфера, яка має мало балів — провокує незадоволення, покращуючи її ви поліпшите загальне відчуття задоволення життям. Для кожної обраної сфери визначте на скільки пунктів бажає покращити ситуацію. Колесо життєвого балансу варто робити щокварталу, щоб бачити прогрес.

    Для зручності зробіть таблицю (приклад нижче). В неї внесіть сфери життя із вашого колеса балансу і запишіть туди ж відповіді на питання:
    1. Де я зараз (за шкалою від 0 до 10)?
    2. Де я зараз? (Опишіть словами. Надалі зможете простежити ваш прогрес.)
    3. Як я бачу «десятку»? (Мій ідеал, це не означає що, його треба досягти в наступному році.)
    4. Мої орієнтири (Що і хто мені в цьому допоможе?)
    5. Що треба зробити? (Глобальне бачення, можливо, на кілька років.)
    6. Що для цього треба зробити у 202…?
    7. Мотивація (Що вас надихає для досягнення цієї мети?)

    За таким принципом ви розписуєте всі сфери життя, де хочете досягти успіху. Так ви складаєте образ свого життя через рік. Цікаво, чи не так?

    Йдемо далі. Завдання — побачити цілі в розрізі року. Для цього можна скласти просту таблицю. По горизонталі будуть місяці, по вертикалі — сфери життя. У вільні комірки вносите ваші цілі, які ви визначили на попередньому етапі. Невелика порада, спочатку внесіть те, що буде обов’язково в конкретному місяці. Наприклад, відпустку всією сім’єю в липні, річний звіт або приїзд батьків у грудні.

    Цей підхід поєднує ваші глобальні цілі з часом. Ви матимете приблизну картину того, що треба зробити з розбивкою цілей по місяцях. Дуже зручно!

    Далі на основі цієї таблиці — детально плануєте кожен місяць, з розподілом справ по тижнях. На підставі планів на тиждень, складаєте списки завдань на день.
    Плануючи тиждень, беріть до уваги й ваші соціальні ролі. Цей метод дозволяє тримати життєвий баланс. Наприклад, можливий варіант:
    1. Жінка 2. Мама 3. Дружина 4. Донька 5. Господиня 6. Фрілансер 7. Подруга

    Ролі ви визначаєте самі. Вони відповідають видам діяльності, на які ви витрачаєте основний час і енергію.

    Потім визначте 1–3 важливі результати для кожної з цих ролей, які маєте намір досягти на тижні. Цілі мають бути короткостроковими (щоби ви могли реалізувати їх за тиждень), але в ідеалі вони повинні співвідноситися з більш довгостроковими (цілі місяці або року). Наприклад:

    У ролі «Господині» вам потрібно:
    1. Сховати зимові речі.
    2. Вимити вікна в будинку.
    3. Купити нову мультиварку.

    Роль «Доньки»  на цьому тижні вимагає:
    1. Вибрати подарунок до річниці весілля батьків.
    2. Звозити батька до лікаря.

    Вписуйте у свій тижневий графік найважливіші завдання, а решту часу заповнюйте рутиною. У такий спосіб ви продовжите рухатися до своїх цілей тиждень за тижнем.

    Наприкінці дня, кожного тижня й місяця обов’язково робіть підсумки, якщо необхідно корегуйте плани й цілі. Головний критерій їх правильності — відчуття радості, яке має супроводжувати вас в процесі досягнення мети. А, підсумувавши рік, ви здивуєтеся як багато всього зробили 🙂

    Інші статті:

    Мене звати Юлія Шершук. Я психолог, консультант у методі когнітивно-поведінкової терапії. Мій профіль: самооцінка, професійне та емоційне вигорання, кризи та життєві труднощі. Сподіваюсь, у статті ви знайшли відповіді на ваші питання, якщо ні — подивіться додатково інші матеріали.

    Якщо вам самостійно не вдається справитись із проблемами й потрібна допомога чи підтримка психолога,  запишіться на консультацію, я точно зможу вам допомогти.

    Вверх за шкалою свідомості або З чого починається краще життя

    Вверх за шкалою свідомості або З чого починається краще життя

    від | Січ 16, 2019 | Схема-терапія

    Вверх за шкалою свідомості або З чого починається краще життя

    Девід Хокінс про свідомість, енергію та якість життя

    Юлія Шершук

    Свідомість і якість життя

    Дослідник свідомості Девід Хокінс, за допомогою прикладної кінезіології, вивів карту свідомості. Згідно з цією картою, людську свідомість поділено на рівні, кожному з яких відповідає домінантна емоція і сприйняття життя, а також доступна певна кількість енергії. Чим вище за шкалою ми піднімаємося, тим кількість життєвої енергії збільшується, і сприйняття життя змінюється в кращу сторону. Чим нижче — тим нижче наша енергія й емоції більш негативні.

    Значення на карті не арифметичні, а логарифмічні. Це означає, що кожен енергетичний рівень збільшується в геометричній прогресії.

    Карта свідомості Девіда Хокінса

    Доктор Хокінс шукав спосіб відновити зв’язок людини з вищою реальністю, з вищим рівнем свідомості. І знайшов його в прикладній кінезіології, яка підтверджує наявність зв’язку м’язового тонусу і стану внутрішніх органів, а також душевного самопочуття людини. Розглядаючи свідомість як єдине інформаційне (енергетичне) поле, через яке можна пізнати Істину, Девід Хокінс протиставляв йому людський розум, який не здатний відрізнити справжнє від помилкового.

    Щоб отримати доступ до свідомості, Д. Хокінс запропонував використовувати нескладний кінезіологічний м’язовий тест, який визначає істинність або хибність твердження залежно від м’язового тонусу.

    М’язи тіла миттєво слабшають у відсутності Істини і, навпаки стають сильними в її присутності. За допомогою цього моста між розумом і тілом, між втіленим і не втіленим, можна отримати відповідь «так» або «ні» практично на будь-яке питання. 

    Девід Хокінс відомий лікар-психіатр, письменник, викладач і дослідник, духовний вчитель.

    Калібрування свідомості. Від ганьби до просвітлення

    Дослідження Девіда Хокінса призвели до створення системи калібрування людської свідомості. Ієрархію рівнів людської свідомості Д.Хокінс описав у книзі «Сила проти Насильства» (Power vs. Force). За допомогою все того ж м’язового тесту, він відкалібрував рівні істинності багатьох явищ нашого життя.

    Хокінс визначив 17 рівнів свідомості: ганьба, вина, апатія, горе, страх, бажання, гнів, гордість, сміливість, нейтралітет, готовність, прийняття, інтелект, любов, радість, спокій, просвітлення.

    У кожен момент життя є певний «нормальний» стан, який переважає. Перехід із низького рівня на вищий супроводжується значною зміною в житті.

                 Калібрування свідомості за Д. Хокинсом

    Ганьба (shame) — один крок до смерті. Рівень суїциду або серійних вбивць. Іншими словами — це ненависть, спрямована на себе.

    Вина (guilt) — на рівень вище ганьби, але можуть бути думки про самогубство. Людина думає про себе як про грішника й не може пробачити собі минулі вчинки.

    Апатія (apathy) — людина відчуває безнадійність або мучить себе. Повна переконаність у своїй безпорадності. Багато бездомних застрягли на цьому рівні.

    Горе (grief) — рівень нескінченного смутку і втрат. Сюди можна потрапити після втрати коханої людини. Депресія. Усе ж вище ніж апатія, тому що людина починає позбавлятися від заціпеніння.

    Страх (fear) — світ здається небезпечним і ненадійним. Людині потрібна допомога, інакше вона надовго залишиться в пастці, наприклад у деструктивних стосунках.

     

     

    Бажання (desire) — це рівень прагнення, шкідливих звичок і пристрасті — до грошей, схвалення, сили, слави. Це рівень куріння, алкоголю та наркотиків. Споживання. Матеріалізм.

    Гнів (anger) — рівень розчарувань, часто через неможливість виконати бажання, народжені на попередньому рівні. Цей рівень може спонукати людину до дії на вищих рівнях, або змусити захлинутися в ненависті. У “неправильних” стосунках можна часто побачити пару: одного переповнює гнів, іншого — страх.

    Гордість (pride) — перший рівень, коли людина починає відчувати себе добре, але це помилкове відчуття. Адже, воно залежить від зовнішнього середовища (гроші, престиж) і тому несе в собі вразливість. Гордість може привести до націоналізму, расизму й релігійних воєн. Рівень ірраціонального самозречення й самооборони. Релігійні фундаменталісти теж належать до цього рівня. Людина стає настільки прив’язаною до своєї віри, що дію яка, на її думку, становить загрозу її картині світу сприймає як атаку на себе.

    Сміливість (courage) — перший рівень справжньої сили. Тут людина починає бачити, що життя повне випробувань, проте воно захоплює й зовсім не пригнічує. З’являється інтерес до особистого розвитку, хоча на цьому рівні людина називає його просуванням, кар’єрою, освітою. Майбутнє сприймається, як зростання в порівнянні з минулим, а не просто як його продовження.

    Нейтралітет (neutrality) — його можна описати фразою «дозволь собі бути собою, а іншим бути іншими». Гнучке, розслаблене життя, без зайвих обмежень. Не треба щось комусь доводити. Безліч людей, що працюють на себе, знаходяться на цьому рівні. Дуже комфортне місце. Це рівень задоволеності й ліні. Людина дбає про свої потреби, але не напружується.

    Готовність (willingness) — людина відчуває себе у безпеці й комфортно, тому починає використовувати свою енергію більш ефективно. Жити за принципом «зводити кінці з кінцями» більше не видається хорошою ідеєю. Є потреба працювати якісно і, можливо, навіть показувати свої найкращі результати. З’являються думки про тайм-менеджмент, продуктивність і самоорганізацію — поняття, які не були настільки важливими на рівні нейтралітету. Це — рівень розвитку волі й дисципліни. Такі люди — «солдати» нашого суспільства; вони роблять свою роботу й особливо не скаржаться. Це рівень, де свідомість стає більш організованою і дисциплінованою.

    Прийняття (acceptance) — тепер відбувається потужний зсув, і людина прокидається для можливостей активного життя. Це рівень постановки й досягнення цілей. Людина починає приймати (брати на себе) відповідальність за свою роль у цьому світі. Якщо щось у житті не в порядку (кар’єра, здоров’я, відносини), людина здатна визначити бажаний стан і досягти його. Адже, починає більш чітко бачити повну картину свого життя. Цей рівень спонукає багатьох людей змінити кар’єру, почати новий бізнес.

    Інтелект (reason) — на цьому рівні людина долає емоційні аспекти нижчих рівнів і починає мислити ясно й раціонально. Хокінс визначає його як рівень медицини й науки. Коли людина досягає цього рівня, у неї з’являються можливості використовувати здібності розуму на повну потужність. Тепер є дисципліна й активність, щоби повністю проявити свій потенціал і вроджені здібності. Людина досягає точки, де говорить «Чудово. Я можу зробити все це, і я знаю, що варто знайти цьому правильне застосування. Як краще використовувати мої таланти?». У найвищій точці це рівень Ейнштейна і Фрейда.

    Любов (love) — це не емоція любові. Це безумовна любов, постійне розуміння свого зв’язку з усім, що існує. Цей рівень вимагає подумати про співчуття! На рівні інтелекту, життя працює для голови. Але в результаті це виявляється глухим кутом, пасткою, в якій інтелекту забагато. Потрібен ширший контекст, ніж просто думати про себе. На рівні любові голова і всі інші таланти починають працювати на серце (мова не про емоції, а про свідомість). Це рівень пробудження для свого справжнього призначення. Мотиви в таких межах чисті й не зіпсовані пристрастями его. Це рівень довічного служіння людству; людиною починають керувати сили, більшими, ніж вона. Інтуїція стає надзвичайно сильною. Хокінс стверджує, що цього рівня за все життя досягає лише одна людина з 250.

    Радість (joy) — почуття проникливого і стійкого щастя. Eckhart Tolle розповідає про це у лекції The Power of Now. Радість — рівень просунутих духовних вчителів. На цьому рівні людина відчуває себе неймовірно, просто перебуваючи серед інших людей. Тут життя повністю керується інтуїцією і випадковостями. Більше немає потреби в цілях і детальних планах — розширена свідомість дозволяє оперувати більш високими поняттями. Події, які загрожують смертю, можуть тимчасово підняти на цей рівень.

    Спокій (peace) — повна трансцендентність. Хокінс запевняє, що цього рівня досягає один з 10 мільйонів.

    Просвітлення (enlightenment) — вищий рівень людської свідомості, де людство поєднується з божественністю.

    Рівень свідомості і кількість життєвої енергії

    Запропонована Хокінсом шкала, має діапазон від 0 до 1000 умовних значень активності енергетичних полів, що генеруються свідомістю.

    Кожному з 17 рівнів свідомості відповідають різні психічні стани й певний рівень активності енергетичних полів. Зауважте, значення представляють не арифметичну прогресію, а логарифм з основою 10. Це означає, що кожен енергетичний рівень збільшується в геометричній прогресії.

    1 (одиниця) позначає існування як таке (бактерії), а 1000 — вищий рівень розвитку свідомості у фізичному тілі (Ісус, Будда, Крішна). Більшість людей ледь досягають рівня Істини (200).

    Хокінс визначає граничний показник (умовне значення = 200), нижче якого основними цілями людини є виживання, прояв своїх тваринних інстинктів, а вище — наростає прагнення до гармонії, позитивізму, поступово набуває значущості благополуччя інших людей.

    У концепціях запропонованих Д. Хокінсом і О. Орісом психіка особистості описується як складна динаміка різнорівневих процесів. Хід еволюції за шкалою відбувається не строго лінійним чином у рамках якогось одного рівня, — процес здійснюється відповідно до розподілу зацікавленості.

    Людина послідовно проходить спектр різнорівневого життєвого досвіду, то «йде назад», то «забігає вперед». Лише на опосередкованій динаміці думок, почуттів і дій можна робити висновки про діапазон активності свідомості. Більш того, у різних сферах життя людина може проявляти себе через радикально відмінні рівні свідомості. 

     

    Шкала психічної активності (карта свідомості) Д. Хокінса

    За допомогою цієї схеми пояснюється взаємозалежність рівня свідомості й кількості сили, життєвої енергії, якою володіє людина. Чим більше людина творить (у значенні створює блага) і проявляє позитивізм, тим вище потенціал енергетичних полів, які вона генерує.

    На малюнку показана шкала психічної активності у форматі, запропонованому Д.Хокінсом: емоція, відповідний їй енергетичний рівень, ключове сприйняття себе (життя) і божественного.

    Зверніть увагу, що починаючи з рівня сміливості людина здатна долати перешкоди на шляху до мети, більше довіряти життю й іншим, сприймати перепони як стимули до розвитку. Саме зі стану сміливості починається усвідомлена діяльність, яка направлена на творення й розвиток.

    Всі стани, які є нижче відмітки 200, характеризують різний ступінь фрустрації й деструктивні мотиви людини до себе й навколишньої дійсності.

    Критичну точку з відміткою «200» автор називає перехідною зоною між негативним і позитивним, дуальним і більш свідомим цілісним мисленням.

    Найбільш «грубими» формами прояву психічної активності, згідно з цією шкалою, є апатичні, депресивні стани. У цих станах людина більшою мірою керується інстинктами й здатна на прояви агресії, попри несприятливі для себе наслідки.

    В результаті багаторічних досліджень, Д. Хокінс дає таку загальну характеристику людству:

    «Колективний рівень свідомості людства протягом багатьох століть залишався на рівні 190 балів і, що дивно, виріс до своєї поточної позначки у 204 бали тільки протягом останнього десятиліття».

    Подолання відмітки 200 символізує перехід від насильства до сили як ресурсу, який створює і творить.

    Як можна протестувати й підвищити свій рівень свідомості?

    Якщо зробити аналіз звичок, уподобань, найбільш регулярної діяльності та способу життя людини, то можна отримати показник її рівня свідомості. Адже, вплив різних практик і видів діяльності на розвиток свідомості, є доведеним фактом. Кожен зазначений нижче пункт — це порівняльний показник для «середньостатистичної людини» (з показником рівня свідомості на шкалі Хокінса — це 200).

    Передбачається, що перераховані в шкалі фактори, є постійними практиками й повністю інтегровані в особистість і стиль життя. Періодична активність частоту не підвищує! Коли якийсь пункт стає звичкою чи постійною практикою, це прирівнюється до отримання максимальної користі від досягнення повної майстерності в цій сфері.

    Однак, деякі з наведених нижче категорій мають відносно невеликий відсоток користі. Проте, вони життєво важливі, бо можуть працювати як серйозні енергетичні якорі, які утримують енергетичну еволюцію. Інші категорії мають більший числовий показник, але є необов’язковими, бо пропонують один із декількох можливих шляхів підвищення частоти енергії. Тобто, вони надають альтернативні способи руху вперед.

    Всі ці фактори, разом взяті, не створюють прямого збільшення, бо мають складний вплив. Проте, зрозуміло, що постійне підвищення вібрації аж до 500 % можливе завдяки сумлінному засвоєнню та інтеграції правильної комбінації практик. Звичайно, цього не досягнути за одну ніч. Відповідно до шкали Хокінса, число 500, додане до звичайної величини середньостатистичної людини (200), дає 700. Цю величину автор визначає як початок істинної вищої свідомості.

     

      Шкала управління та підвищення частоти вібрацій Д. Хокінса

      Базові показники шкали навпроти кожного пункту позначені числами і буквами й означають наступне:

      • Числа — це максимальний рівень підвищення вібрації, доступний у разі виконання кожного пункту/практики, вважаючи, що середньостатистична людина починає з 200. Тобто, до цієї величини додається базова частота, наведена на порівняльній шкалі.
      • Букви вказують на важливість рівня впливу на частоту вібрації:
        Ж — життєво важливо; ДВ — дуже важливо; В — важливо; А — альтернативно.

      1. Отримання задоволень: «Найбільший секрет – ми прийшли сюди, насолоджуватися собою»:

      Час, що проводиться з друзями-однодумцями – +90 (ДВ)
      Пристрастне хобі – +120 (В)
      Піднімаючі настрій звуки/музика:
      а) слухання – +40 (ДВ)
      б) участь – +150 (А)
      в) спів і робота з голосом – +140 (Ж)

      3. Фізичні вправи: «Підтримка життя вашого «скафандра»:

      6. Діюча філософія шляху й життя: «Власне бачення життя»:Регулярні прогулянки – +15 (В)
      Заняття спортом – +60 (В)
      Танці – +70 (А)
      Заняття в гімнастичному залі – +50 (А)
      Бойові мистецтва – +110 (А)
      Йога – +120 (В)

      5. Налаштування/вирівнювання/відновлення енергій: «Пальне життя»:

      Регулярна гармонізація енергій тіла +160 (ДВ)
      Медитація на відновлення вібраційного стану +150 (В)
      Якісна та своєчасна психічна хірургія +180 (Ж)
      Встановлення/підтримання зв’язків із джерелами більш високої вібрації +180 (ДВ)
      Негативна іонізація тіла для збалансування з позитивною іонізацією, викликаної забрудненням, хімікатами, електричними полями і т. д. +160 (ДВ)
      Вивільнення напружень /пам’яті тіла +220 (ДВ)
      Гармонізація чакр і енергій аури +240 (Ж)

      7. Умови на роботі: «Як ми проводить більшу частину часу»:

      Відмова від мишиної метушні задля вимушеного пошуку способу заробити на життя +170 (ДВ)
      Творчий підхід до проблем і результататів +110 (Ж)
      Уникнення нетворчого стресу +100 (Ж)
      Наявність руху вперед +80 (В)
      Не бути трудоголіком +120 (ДВ)
      Робота в умовах, які відповідають життєвим стандартам +90 (ДВ)
      Робота на себе +105 (А)

      9. Духовні практики: «Балансування духовного і фізичного»:

      Вихід з догматичних вірувань +150 (Ж)
      Вибір хороших духовних практик +130 (Ж)
      Молитва +60 (В)
      Покликання +90 (ДВ)
      Рішення +110 (Ж)
      Регулярна медитація +160 (А)
      Відвідування висовібраційних спільнот/участь в діяльності груп, сфокусованих на духовності +330 (Ж)
      Використання кристалів для збереження енергетичних патернів +280 (Ж)

      2. Дієта й навички харчування: «Ви – те, що ви їсте»:

      Харчування повністю натуральними продуктами – +52 (Ж)
      Якісні вітамінні добавки – +100 (Ж)
      Регулярний піст, 1 день на тиждень – +20 (ДВ)
      Регулярний піст, 2 дні на тиждень – +80 (ДВ)
      Очищення/детоксикація/внутрішня чистка тіла – +140 (Ж)
      Вегетаріанство, корисні овочі – +10 (А)
      Природньо вирощені овочі – +90 (А)
      Суворе вегетаріанство – +70 (А)

      4. Взаємовідносини: «Випробувальний полігон для наших вірувань»:

      Гармонія в особистих стосунках +60 (Ж)
      Гармонія в професійних/робочих стосунках +110 (ДВ)
      Уміння відпускати внутрішньо-особистісні обіцянки і проблеми +80 (Ж)
      Регулярна якість близькості й любовних відносин +60 (В)
      Заняття любов’ю, засновані на святості +190 (А)

      6. Діюча філософія шляху й життя: «Власне бачення життя»:

      Неспричинення шкоди у світі +180 (Ж)
      Займатися улюбленою справою життя +170 (Ж)
      Уникнення руйнівних суперницьких практик +180 (Ж)
      Позбавлення боргів +160(Ж)
      Регулярне проведення часу наодинці із собою +90 (Ж)
      Проведення часу на самоті на природі +220 (ДВ)
      Проведенння часу у священних місцях (з високою енергетикою) +180 (А)

      8. Життєві умови: «Підтримка свого буття»:

      Переїзд із міста +60 (ДВ)
      Створення оптимальних умов для фізичного життя +140 (В)
      Звільнення від прив’язки до:
      а) місць і ситуацій, що знижують частоту вібрацій +80 (Ж)
      б) людей з низькою енергією, що знижує частоту вібрацій +160 (Ж)
      в) негативної або “беззмістовної” інформації, ЗМІ +200 (Ж)
      Життя в оптимально підтримуйочому оточенні +320 (В)
      Усунення електромагнітного забруднення +180 (Ж)

      10. Активація більш високих здібностей: «Повністю свідома людина»:

      Розвинена/відносно розвинена інтуїція +140 (Ж)
      Служіння людству +210 (ДВ)
      Ченнелінг (в найширшому сенсі) +440 (ДВ)
      Використання лінз (вид бачення на відстані) +300 (Ж)
      Практика цілітельської роботи, заснованої на енергії +380 (Ж)
      Практика технік проявлення +240 (Ж)

      Отже, бачимо, що процесом розширення свідомості можна управляти, дотримуючись певного способу життя. Щоб насолоджуватися життям треба підвищувати свої вібрації, адже це веде до появи вищої свідомості, необхідної для здійснення великого кроку вперед. Окрім цього, збільшення енергії супроводжуються новими здібностями, які надходять разом з цією енергією, і є суттєвим фактором в позбавленні від рамок і стереотипів.

      Краще життя починається з переходу на вищий рівень свідомості!

      Інші статті:

      Мене звати Юлія Шершук. Я психолог, консультант у методі когнітивно-поведінкової терапії. Мій профіль: самооцінка, професійне та емоційне вигорання, кризи та життєві труднощі. Сподіваюсь, у статті ви знайшли відповіді на ваші питання, якщо ні — подивіться додатково інші матеріали.

      Якщо вам самостійно не вдається справитись із проблемами й потрібна допомога чи підтримка психолога,  запишіться на консультацію, я точно зможу вам допомогти.

      Новорічний ритуал: 50 питань, які задають собі успішні люди

      Новорічний ритуал: 50 питань, які задають собі успішні люди

      від | Гру 25, 2018 | Схема-терапія

      Новорічний ритуал: 50 питань, які задають собі успішні люди

      Про що варто запитати себе, підбиваючи підсумки року?

      Юлія Шершук

      Новорічний ритуал. Без магії, але дієвий

       

      Пропонуємо новорічний ритуал — 50 питань, які варто задати собі в кінці року. Для чого? Для ясності, гордості і подальшого розвитку. Ці питання допоможуть подивитися на ваш рік, що минає з нового ракурсу і дещо по-іншому спланувати наступний.

      Незважаючи на те, що правильних або неправильних відповідей на ці питання немає, саме роздуми над ними зіграють для вас роль психологічного детоксу.

      Ви можете відповісти на всі питання за раз, а можете виділяти кілька хвилин протягом декількох вечорів. Радимо це робити в красивому й затишному місці, де нічого вам не завадить згадувати й подумки ще раз пережити найкращі моменти цього року. Свої відповіді й думки, які виникнуть по ходу, записуйте. Через рік можна буде порівняти, як змінилося ваше життя.

      Перші 40 питань — ретроспектива, пам’ять про рік, що минає. Останні 10 — змусять вас задуматися про те, що буде попереду. Не сприймайте їх як план для постановки цілей. Нехай відповіді на них будуть ідеями для вашого подальшого планування, і можливо, саме це стане поштовхом почати новий рік із “чистого листа”. Отже, приступимо.

       

      1) Яку пораду ви можете дати собі торішній?

      2) Опишіть ваш минулий рік трьома словами.

      3) Які три цьогорічні рішення ви хотіли б змінити?

      4) Які три моменти, ви із задоволенням пережили б ще раз?

      5) Який найсмішніший момент, щоби прямо аж до сліз, був у цьому році?

      6) Які три вчинки викликають у вас почуття гордості?

      7) Про які три вчинки в цьому році ви шкодуєте найбільше?

      8) Яке найважче рішення довелося прийняти?

      9) Якби ви знали, що вас ніхто не засудить, що б ви зробили по-іншому?

      10) Ваше найбільше розчарування десятирічної давності зараз має значення?

      11) Що із задоволенням заберете у наступний рік, а що залишите у минулому?

      12) Чому ви приділяли більше часу: тому, чого хотіли або тому, що було потрібно?

      13) Згадайте п’ять ключових подій цього року. Хто був їх автором: ви самі, доля, інші люди?

      14) Від яких своїх цьогорічних задумів ви відмовилися, так і не спробувавши? Що вас зупинило?

      15) Якби ви все ж таки спробували, але вийшло не так гладко, як хотілося б, це було б для вас катастрофою?

      16) Чи є можливість робити все правильно? А якщо зробити «неправильно» — що це значить?

      Чи можна завжди знати заздалегідь, що вийде добре або погано? Чи є найкращий вибір?

      Чи є одне-єдине правильне рішення? Якщо так, чи можливо його дізнатися, не спробувавши інші способи? 

      Ви згодні з тим, що на помилках вчаться? Якщо так, то що страшного в тому, щоби їх робити?

      17) Чи дійсно вам так потрібна була підтримка інших у ваших починаннях, як ви вважали минулого року, відмовляючись від своїх намірів, планів, бажань і мрій?

      18) Якби ваш дохід у цьому році залежав би від рівня задоволення, яке ви отримуєте від своєї роботи, чим би ви займалися?

      19) Згадайте моменти, коли вам було дуже-дуже добре і ви відчували себе щасливою. Чи мало це відношення до грошей, визнання, статусу?

      20) Ви вірите, що те, чим ви займалися в цьому році — це саме те, для чого ви народилися? Якби ви знали, що наступний рік — останній для людей, чим би ви зайнялись, щоби прожити його максимально насичено?

      21) Що в цьому році ви зробили в перший раз?

      22) Що нового дізналися про себе? Які сфери вашого життя або які риси характеру/звички в корені змінилися в цьому році?

      23) Які ваші дії зробили ваше життя/вас самих або чиєсь життя дійсно кращим? Що ви зробили корисного для інших?

      24) Хто або що найсильніше вплинули на ваше життя в цьому році?

      25) Яким дрібницям ви найбільше раділи в повсякденному житті? У найзагальнішому сенсі: книги, фільми, їжа, спілкування, хобі… Як багато часу ви приділили цьому за останній тиждень?

       

      «Життя треба прожити так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки» 

      26) Як ви себе почували в цьому році (в плані здоров’я, емоцій, душевної рівноваги)?

      27) Які вміння та особистісні якості найбільше знадобилися вам у цьому році?

      28) Які нові навички та звички розвинули?

      29) Як змінилися ваші погляди на життя?

      30) Який найважливіший життєвий урок ви отримали у цьому році? 

      31) Які свої блоки й комплекси виявили? Змогли подолати?

      32) Чи всі ваші найбільші страхи збулися? Які страхи виявилися помилковими й невиправданими?

      33) Якби у вас з’явилася можливість змінити в собі одну-єдину якість, але назавжди, що це було б?

      34) Яких знаннь або уміннь, які потрібні вам для втілення мрій, не вистачило?

      35) Якщо завтра почнеться ядерна війна, кому потрібно встигнути зателефонувати сьогодні?

      36) Назвіть 5 людей, з якими вам найбільше подобалося проводити час?

      37) Як змінилися ваші сімейні відносини?

      38) Виконали ви свої цілі на рік? Якщо ні, то чому?

       

      39) Що забирало сили й енергію протягом року? В яких ваших звичних діях, думках, розмовах і т.д. не має ні сенсу, ні задоволення? Що потрібно негайно припинити робити?

      На які речі ви витратили купу багато часу, і тепер шкодуєте про це? Може ви занадто багато часу даремно витрачали за комп’ютером, переглядаючи стрічки соціальних мереж?

      Ваші переживання з приводу економічної кризи, політичної ситуації, соціальної несправедливості якось поліпшили ваше життя? Може побутова рутина вичавлювала з вас усі соки?

      40) Що ви пишете зараз: головний роман чи чернетку свого життя? Ви досягли максимального задоволення від життя?

      Нове життя з Нового Року? 

      41) Що буде головною темою вашого наступного року?

      42) За що хотіли б подякувати собі через рік?

      43) Що хочете побачити, дослідити, дізнатися?

      44) З ким хочете провести найбільше часу?

      45) Яким має бути ваше повсякденне життя?

      46) Якщо в наступному році хтось вас не зрозуміє, осудить, не підтримає, чи стане це для вас приводом не робити те, що ви хочете?

      47) Якщо в майбутньому році ви ризикнете і зробите щось, що давно хотілося, але це не схвалять ваші близькі, це буде катастрофою?

      48) Як ви зрозумієте, що наступили «кращі часи»? Як має змінитися ваше життя? Які емоції, почуття, люди, матеріальні блага і тд, мають з’явитися у вашому житті?

      49) Що ви обов’язково зробите в новому році, щоби не розчарувати найдорожчу вам людину — тобто, вас?

      50) Ви готові прийняти відповідальність за своє життя?

      Проаналізуйте свої відповіді, зробіть висновки, зрозумійте свої наміри, налаштуйтесь на краще і сміливо починайте ваш новий рік. Адже, сенс Нового Року не в тому, щоб прожити ще один рік, а в тому, щоби знайти нову душу.

      Інші статті:

      Мене звати Юлія Шершук. Я психолог, консультант у методі когнітивно-поведінкової терапії. Мій профіль: самооцінка, професійне та емоційне вигорання, кризи та життєві труднощі. Сподіваюсь, у статті ви знайшли відповіді на ваші питання, якщо ні — подивіться додатково інші матеріали.

      Якщо вам самостійно не вдається справитись із проблемами й потрібна допомога чи підтримка психолога,  запишіться на консультацію, я точно зможу вам допомогти.

      Новий рік «з чистого листа». Як завершити цей рік, щоб новий став успішним і щасливим!

      Новий рік «з чистого листа». Як завершити цей рік, щоб новий став успішним і щасливим!

      від | Гру 20, 2018 | Схема-терапія

      Новий рік «з чистого листа»

      Як завершити цей рік, щоб новий став успішним і щасливим!

      Юлія Шершук

      Є традиція — у грудні кожного року прийняти рішення, що з 1-го січня почнемо життя «з чистого листа». Знову плануємо, що в наступному році з новими силами втілимо все, що хочемо: знайдемо роботу до душі, почнемо власну справу, покращимо фінансовий стан, відвідаємо Австралію, завершимо стосунки чи просто займемося спортом.

      В цей час душа чекає якогось особливого свята й чарівної казки. Енергія нового року дійсно магічна. Вона здатна втілити найпотаємніші бажання, відкрити нові можливості, дати віру, сили й натхнення. У повітрі літає дух нового, радісного, світлого… І тільки возик проблем, які ми турботливо прихопили із собою із попереднього року зменшує шанси на справжнє перезавантаження матриці.

       

      Як зробити, щоб у наступному році життя пішло б по-іншому, більш щасливому сценарію, а енергії й мотивації вистачило б на все?

      Почніть із правильного завершення року, що минає. Насправді, це прості речі про які ви, безперечно, знаєте. Їх дієвість саме в простоті. Зі списку нижче виберіть мінімум три пункти, на які ви відреагували найбільше. Зробіть. Це допоможе зафіксувати завершення старого року і відчути енергію нового.

      1. Проведіть операцію «антихлам»

      Ми маємо багато речей, які не потрібні або які не використовуємо роками. Почистить свій дім від зайвого: одяг, чеки, книги, диски, предмети побуту. Конспекти з університету ще потрібні? Якщо є бажання віддайте речі, тим кому вони стануть у нагоді. Про електронну пошту й гігабайти «мега-корисної» інфо на ноутбуці не забудьте. Видаліть усе зайве: програми, матеріали, скасуйте неактуальні підписки. Як тільки це зробите — точно відчуєте душевне та емоційне полегшення.

      2. Закрийте відкладені справи

      Деякі можуть тягнутися із року в рік. Випишіть усе, що відкладаєте, навіть, дрібниці. Уважно подивіться список. Як давно ці справи мають статус «якось потім»? Вони дійсно важливі, продвинуть до мети? Що буде, якщо їх не робити? Візьміть ручку й безжально викресліть усе, що не надихає й не принесе прориву. Уявіть як переносите їх у папку «Завершено». Стало легше, правда ж?

      “Завжди будь у війні зі своїми недоліками, в мирі зі своїми сусідами і кожен Новий Рік ставай кращою людиною!” –  Бенджамін Франклін

      3. Напишіть три речі, які не втілили в цьому році

      Які три мрії не здійснилися в цьому році? Подумайте, що завадило, чого не вистачило. Розбийте кожну справу на підзадачі та встановіть терміни виконання в найближчі три місяці. По цьому плану почніть діяти в грудні, не чекайте перше січня.

      До речі, просто зараз зробіть кілька маленьких справ, які не потребують значних зусиль і часу. Завершені справи творять диво — дають величезне задоволення й енергію та і плечі розправляються.

      4. Перестаньте вести уявні діалоги

      Маєте зауваження, невдоволення, не змогли вчасно донести свої аргументи? Поговоріть з опонентом, з’ясуйте болючі моменти й закрийте для себе цю тему. Не хочете говорити, напишіть лист. Навіть, якщо не відправите — це краще, ніж нічого. Будь-яка дія ефективніша, ніж думки, які виснажують і збивають фокус уваги.

      5. Усвідомте свій прогрес

      Які нові навички, уміння ви опанували в цьому році? Зробіть аналіз — що це дало, як покращилось ваше життя? Похваліть себе. Подумайте, що ще потрібно вивчити, вдосконалити в наступному році? Запишіть конкретний план, які уміння вам потрібні, з якою метою, у які терміни. Можливо, ви почнете ще до Нового року?

      До речі, будь-які нові звички, які ви хотіли б втілити в новому році, розпочніть впроваджувати зараз. До першого січня ви звикнете до нового й буде більше шансів, що звичка приживеться.

      Зафіксуйте удачу вдячністю!

      6. Подякуйте собі

      Подякуйте собі за свої досягнення в цьому році. Повірте, у вас точно були великі й маленькі перемоги. 365 достатньо довгий термін, щоби забути про власні успіхи. Випишіть мінімум 15 ваших досягнень, максимально — необмежено. Ви здивуєтесь як багато ви зробили.

       

      7. Подякуйте людям

      Подякуйте людям, які допомогли вам у цьому році й були поряд не лише в радісні моменти. Чудово, якщо зможете зробити це особисто. Хай ці люди знають, що ви цінуєте їх. Можливо, вони й не здогадуються, як багато зробили для вас.

       

      8. Попросіть вибачення

      Попросіть вибачення в тих, кого ви образили. Ідеальних людей немає, ви не виключення. Визнайте свої помилки. Можливо, це стане довгоочікуваним полегшенням і чудовим фіналом року, що минає. До речі, якщо дали іншим обіцянки, які не можете/ хочете виконати — знайдіть сміливість і скажіть їм про це.

      9. Пробачте інших

      Пробачте інших за їх помилки. Це не значить, що ви зобов’язані повернути цих людей у своє життя. Ви можете навіть не говорити їм, що вибачили. Головне, прийняти усвідомлене рішення відпустити гнів, обурення та образи, які ви тримаєте. Визнайте, що всі помиляються. Ввійдіть у новий рік без ненависті та образ.

      {

      Нове життя починається не з Нового Року, а із свідомого рішення жити по-новому.

      Невідомий автор

      10. Внесіть ясність

      Є ситуації, у яких ми відчуваємо невизначеність, а це вносить неспокій і тривогу. Чи запросять нас друзі на Різдво? А, можливо, керівник думає, що я закінчу проект до 15-го? Чи планує бізнес-партнер продовжувати співпрацю? Ми часто допускаємо плутанину й неясність, бо страшно чи соромно спитати. Проясніть важливі для вас моменти. Вам потрібні рівновага й чіткість. Просто спитайте. Ви будете почувати себе краще й матимете більший вплив на власне життя.

      11. Поставте собі серйозні питання

      Дуже просто потрапити в пастку повсякденності, коли сьогодні схоже на вчора, а завтра буде таке як сьогодні. Здається, що все добре — робота, дім, хобі — але, якогось пазлу для повного відчуття благополуччя може бракувати. Використайте кінець року, щоб озирнутися на своє життя і визначити чи обраний шлях вас влаштовує. Якщо ні — подумайте, що і як можна покращити чи змінити.


      Які питання варто задати собі, щоб наступний етап життя, став успішним?  

      Правильні питання відкривають шлях до ясності і подальшого розвитку. Задавати собі питання про важливе досить важко, адже підсвідомість весь час намагається нас оберігати. Тому, написали статтю, де зібрали питання, які допоможуть подивитися на попередній рік з нового ракурсу і дещо по-іншому спланувати наступний. Докладніше читайте тут.

       

      12. Відпустіть невдачі

      Відпустіть невдачі, з якими ви зіткнулися в цьому році.
      Невдачі це нормально. Просто прийміть факт, що ви щось не змогли. Залиште ці моменти в історії року, що минає. Ми не можемо виграти, якщо продовжуємо війну з минулим. Попереду чекають інші битви, які залишилися для перемог.

      13. Зробіть список бажаних перемін

      Якщо відпустити біль, образи й розчарування минулого року, то відкриються можливості для дивовижних перемін. Зробіть список довгоочікуваних речей і продумайте план як їх можна реалізувати в новому році. Ваші мрії за вас ніхто не втілить.

      14. Що лякає вас в новому році?

      Складіть список ваших страхів. Уважно перечитайте. Уявіть, що ваша постать значно більша кожного страху. Страхи зникають під час дій. Ви маєте силу і сміливість взаємодіяти зі страхом. Хай страх буде товаришем, а не контролером майбутнього.

      Пам’ятайте: ваше майбутнє не починається з нового року. Воно починається зараз.

      «Трагедія життя не в тому, що воно дуже швидко закінчується, а в тому, що ми занадто зволікаємо, щоб його почати.” – К.Льюїс

      Яким буде ваш наступний рік? 

      Інші статті:

      Мене звати Юлія Шершук. Я психолог, консультант у методі когнітивно-поведінкової терапії. Мій профіль: самооцінка, професійне та емоційне вигорання, кризи та життєві труднощі. Сподіваюсь, у статті ви знайшли відповіді на ваші питання, якщо ні — подивіться додатково інші матеріали.

      Якщо вам самостійно не вдається справитись із проблемами й потрібна допомога чи підтримка психолога,  запишіться на консультацію, я точно зможу вам допомогти.